Надзвичайна мова наша
є таємницею.
В ній всі тони і всі
переходи звуків –
від твердих до
найніжніших…
Дивуєшся дорогоцінністю
мови нашої:
в ній, що не звук, то
подарунок,
все крупно, зернисто,
як самі перли.
В.Сухомлинський
Розвиток людини - складний процес поступового
перетворення біологічного індивіда в соціальну істоту - особистість. Добре
відомо, що без мовлення не буває людини в повному сенсі цього слова. Психічні
функції та здібності, людські форми поведінки, комунікація через мовлення не
надані дитині від народження. Вони формуються в перші роки життя під впливом
цілеспрямованого виховання, навчання та пристосування до умов життя в
суспільстві.
Процес розвитку дитини проходить у трьох
напрямках: фізичному, когнітивному та психосоціальному. В нормі розвиток у цих
трьох напрямках відбувається одночасно та взаємопов’язано. Для нормального
розвитку дитини з перших місяців найважливішим є спілкування, у процесі якого
малюк може опанувати людське мовлення, що відіграє головну роль як в діяльності
дитини, так і в пізнанні навколишнього світу. Розвиток мовлення у процесі
онтогенезу відбувається паралельно з фізичним і розумовим розвитком. Усі
психічні процеси у дитини - сприймання, пам'ять, увага, мислення,
цілеспрямована поведінка - розвиваються за безпосередньої участі мовлення. У
дитини з мовленнєвими порушеннями без своєчасних корекційних заходів може
затримуватися темп інтелектуального розвитку. Формування мовлення, патологія
або відхилення в розвитку, засоби відновлення мовлення є об’єктом вивчення
логопедії, корекційної педагогіки, неврології, а в останній час і медичної
реабілітації.
Відсутність мовленнєвого спілкування значно
затримує безперервний і багатогранний процес соціалізації, що триває все життя людини.
Мовленнєві порушення не забезпечують можливість
вільного спілкування дитини з іншими людьми. Усвідомлення власної мовленнєвої
недостатності зазвичай викликає негативні емоціональні стани: почуття
соціальної неповноцінності, страх мовлення, переживання. Усе це ставить під
загрозу соціальну значимість особистості і сприяє формуванню своєрідних
психологічних і патопсихологічних особливостей, що вимагає проведення
спеціальної роботи, спрямованої на соціальну адаптацію і реадаптацію дитини.
Своєчасне оволодіння мовленням - основа розумового
розвитку дитини. К.Ушинський говорив, що "рідне слово є основою всякого
розумового розвитку і скарбницею всіх знань. Тому так важливо піклуватися про
своєчасний розвиток мовлення дітей, приділяти увагу її чистоті й
правильності". Чим багатше і правильніше мовлення дитини, тим легше їй
висловлювати свої думки, тим ширші її можливості у здійсненні пізнавальної
дійсності, змістовніші й повноцінніші взаємини з дітьми і дорослими, тим
активніше відбувається її психічний розвиток. Будь-яке порушення мовлення може
відбитися на діяльності і поведінці. Діти, що погано розмовляють, починають
усвідомлювати свій недолік, стають мовчазними, сором’язливими, нерішучими.
Особливо важливе значення має розвиток зв’язного мовлення дитини дошкільного
віку. Адже зв’язне мовлення – це вища форма мовномисленнєвої діяльності, яка
визначає рівень мовного і розумового розвитку дитини. Оволодіння зв’ язним
мовленням складає найважливішу умову успішної підготовки дитини до навчання у
школі. Формування мовленнєвої компетентності у дітей із мовною патологією є
актуальною проблемою в логопедичній сфері. Некомпетентність дитини у сфері мови
та мовлення відбивається на її подальшому розвитку, затримує та викривлює його.
Порушення мовлення позначаються на інтелектуальному розвитку, руйнують
особистість, спричиняють соціальну незрілість.
Однією з невід’ємних складових навчально-виховного
процесу в навчальному закладі є навчання дітей мовлення в широкому значенні.
Мовленнєва компетентність формується через систему корекційно-навчальних і
виховних впливів: прямих та ігрових.
Хоча своєрідність дитячої фонетики є природнім
станом у розвитку мовлення дитини, проте
дорослі не повинні пасивно ставитись до цього. Своєчасна і вміла допомога
логопеда сприяє ліквідації недоліків у мовленні дітей. Правильне оволодіння
дитиною – логопатом фонетичною і лексичною сторонами мови, її граматичною
будовою є важливою передумовою подальшого успішного навчання у школі .Якщо
дитина навчається в школі і має недоліки в мовленні ,то вони не повинні
створювати перешкод у спілкуванні, а також впливати на успішність, тобто мають
бути незначними. Якщо дитина має значні порушення мовлення їй обов’язково
потрібна допомога логопеда. Якщо маємо справу з тяжкими порушеннями мовлення
,то сучасна освіта дає рівну можливість доступу до навчання і соціальної адаптації
шляхом забезпечення інклюзивною формою роботи з дітьми .
Планування роботи логопеда здійснюється з метою виправлення порушень звуковимови у
дітей та розвиток їх зв’язного мовлення. Логопедична робота передбачає комплекс
корекційно - розвиваючих заходів, що містять різні форми й методи роботи з
дітьми, що мають вади звуковимови. Робота логопеда включає в себе також
орієнтовні практичні завдання, спрямовані на корекцію порушень звукосприймання
, що сприяють удосконаленню мовленнєвих і розумових здібностей дітей (уваги,
сприймання, пам’яті, різних операцій мислення: аналізу, узагальнення,
порівняння, абстрагування).
Для надання логопедичної допомоги зараховують
тих дітей , у яких наявні різноманітні відхилення усного та писемного мовлення,
а саме:
1) Дислалія
2) Ринолалія
3) Загальний недорозвиток мовлення ( моторна та
сенсорна алалія)
4) Заїкання
5) Дислексія
6) Дисграфія
Протягом навчального року робота з дітьми ведеться за спеціальним планом, у якому
передбачаються такі розділи:
І. Розвиток загальної і мовної моторики
ІІ. Розвиток рухів артикуляційного апарату
ІІІ. Виправлення порушень звуковимови
ІV. Розвиток фонетичної, лексичної і граматичної
сторони мовлення.
Робота над усуненням таких недоліків повинна
проводитись не стихійно, а планово, поступово і послідовно. Щоб правильно
спланувати роботу, я обстежую загальний розвиток мовлення, звуковимову та стан
слуху, зокрема, фонематичного та загального.
Для обстеження мовлення підбираю іграшки та
малюнки, у назвах яких є важкі (проблемні) для вимови звуки, що стоять на
початку, в середині та в кінці слова. Наприклад: на звук Ш – шапка, кішка, душ
на звук С – собака, велосипед, автобус;
на звук Ч – черепаха, дівчинка, піч;
на звук Р – риба, корова, помідор;
на звук Л – лампа, ялинка, дятел;
на звук Щ – щука, плащик, дощ;
на звук Ж – журнал, книжка, ніж.
З метою посилення інтересу пропоную дітям самим виймати малюнки або іграшки на певний
звук з коробки чи «чарівного» мішечка.
Уточнюючи, який звук дитина вимовляє
неправильно, ставлю їй додаткове запитання з таким розрахунком, щоб у відповіді
було слово з потрібним звуком. Наприклад:
- У що одягаються діти взимку?
- Діти взимку одягнені у шубки, шапки, шарфи.
Щоб знати, як розвивалась дитина з дня
народження, я знайомлюсь з історіями мовного розвитку дітей, тобто проводжу
відповідні бесіди,анкетування з батьками. Я з’ясовую, що хвилює батьків у
мовному розвитку дитини, що знають вони про наявні відхилення в її мовленні,
яких вживали заходів, щоб допомогти дитині їх позбутися. Уточнюючи основні
етапи домовного й мовного розвитку, запитую у батьків, коли дитина почала
прислухатися до мови матері та відповідати їй звуками, повторювати кілька
складів підряд, коли почала говорити перші слова, перші речення.
Також обов’язково перевіряю стан слуху в усіх
дітей. Обстежую слух за допомогою мовлення (шепітного, розмовного) у повній
тиші. Дитині чітко поясню завдання: уважно слухати і повторювати вголос все, що
почує. Дитина сидить на стільці у профіль так, щоб вухо, яке обстежується, було
перед обличчям логопеда. Протилежне вухо закривається ваткою. Починаю
обстежувати слух з невеликої відстані, і поступово відходжу, щоб визначити ту
найбільшу відстань, з якої дитина сприймає шепітну мову.
Щоб перевірити вміння змінювати положення
органів артикуляції, утримувати їх у певному положенні протягом деякого часу,
пропоную дітям такі вправи:
- висунутим язик і тримати його в такому
положенні (не торкаючись зубів і губ);
- виконувати серію рухів типу:
- покласти кінчик язика на верхню губу, нижню,
перевести кінчик язика в правий, а потім лівий куток рота;
- покласти язик за верхні зуби, нижні, на нижню
губу, верхню (3-4 послідовних рухи).
Вивчаючи стан мовлення, обстежую і стан
фонематичного слуху, встановлюю, наприклад, чи помічає дитина правильну і
неправильну вимову оточуючих, чи усвідомлює, що сама допускає ті чи інші
помилки.
Проведення занять з дітьми інклюзивної форми навчання істотно
відрізняється від проведення аналогічних занять у масовій групі.
По-перше, на заняттях з розвитку мовлення
протягом одного місяця проводяться всі види робіт у рамках двох лексичних тем.
Наприклад, у вересні 1-го року навчання це можуть бути наступні теми:
"Осінь", "Фрукти. Овочі", "Свійські тварини".
Види робіт з кожної теми плануються з урахуванням загально дидактичного
принципу: від простого до складного. Приклад лексичної теми "Свійські
тварини".
На початку місяця доцільно розглянути живий
об'єкт (кішку або цуценя), потім кілька картинок із зображеними на них
свійськими тваринами (корова з телям, кінь із лошам і т.п. ). Потім можна
порівняти за картинками, наприклад, свиню й собаку або корову й вівцю. Ще пізніше
- розібрати й переказати короткі розповіді про декілька свійських тварин. А
наприкінці місяця - приступити до відтворення дітьми коротких описових
розповідей, де вихованці відтворять весь засвоєний матеріал. Така концентрація
на певній темі, своєрідна "лексична замкнутість", дозволяє непохитно
формувати узагальнюючі поняття, детально проробляти кожну лексичну тему, значно
поповнювати недостатній словниковий запас дітей, поетапно формувати в них
зв'язне мовлення.
По-друге, протягом тривалого часу, доки зв'язне
мовлення в дітей не розвинеться в достатній мірі, на заняттях використовуються тільки
"прості" види робіт, як читання, розбір розповідей і казок,
розглядання об'єктів, сюжетних картинок, переказ коротких текстів і т.п.
Недоцільно на початку навчання очікувати від дітей переказу великих текстів,
складання оповідань-описів, придумування казок, розповідей та ін. Розучування віршів проводиться тільки тоді,
коли діти уже опанували правильну вимову
звуків.
По-третє, на відміну від масової групи, тут на
заняттях по розвитку мовлення потрібне уточнення значної кількості понять.
Наприклад, при розгляді теми "Свійські тварини" це будуть не тільки
такі поняття як – частини тіла, зовнішні ознаки (вим'я, грива, копита,
п'ятачок, роги й т.п.). Крім того, необхідно буде заучувати назви більшості
дитинчат тварин, професій людей, що доглядають за тваринами.
І, нарешті, в-четвертих, на заняттях з розвитку
мовлення всі види робіт повинні бути забезпечені наочним матеріалом. Не слід
включати в програму ігри й вправи, позбавлені зорової опори, особливо на
початковому етапі навчання. До цього зобов'язують мовленнєві труднощі дітей,
особливості їхньої уваги, сприймання й мислення.
Проведення занять з розвитку мовлення з
урахуванням лексичних тем вимагає великої кількості наочного матеріалу. Це –
набори предметних і сюжетних картинок, різноманітні посібники для дидактичних
ігор, пейзажні картини, набори іграшок і предметів.
Літературу для занять доцільно систематизувати з
урахуванням лексичних тим: "Тварини й птахи", "Пори року",
"Місто", "Праця людей", "Родина" і т.п.
При такому підході полегшується планування
занять, підбір текстового й наочного матеріалу, вибір літератури для читання і насамкінець призводить до зростання
ефективності у роботі. Це дозволяє розраховувати на поповнення, уточнення й
активізацію словникового запасу дітей у процесі всіх навчальних моментів.
Широкою наочною базою для формування
словникового запасу в дітей із системним недорозвиненням мови може бути і в
повсякденних обставинах при роздяганні, гігієнічних процедурах, спальні,можливо
в куточку природи, ігровому куточку й інших місцях, де перебувають діти.
Ще один момент: працюючи з дітьми протягом дня (на відміну від логопеда), вчитель з вихователем мають можливість багаторазово активізувати
й закріплювати проблемні слова, без чого не може відбуватися введення їх у
самостійне мовлення.
Підвищує ефективність роботи логопеда
на заняттях застосування сучасних засобів таких як ехо мікрофон, "балакуче" дзеркало, інтерактивна дошка, планшети, інтерактивна підлога.
У корекційній роботі важливо враховувати, що в
дітей із системним недорозвиненням мовлення знижений пізнавальний інтерес, тому
просте, без підготовки, називання предметів, їхніх ознак і дій може виявитися
даремною працею. Підготовка до цієї роботи включає спонукання дітей слухати й
чути вихователя, додавати словесним вправам змагальний дух, викликати інтерес
до них, наприклад, задаючи питання: "Хто більше придумає слів?",
"Хто точніше скаже слово?", "Хто швидше відповість на
запитання?", "Хто більше помітить частин предмета?" і т.п.
Комментариев нет:
Отправить комментарий